Звук працюючого серця, судин та легень містить вражаючу кількість інформації про їхню структуру та функції. Ці звуки часто є достатніми для постановки точного діагнозу та проведення інформативного клінічного моніторингу. Але завжди існувала проблема. Не дивно, що опанування навичками аналізу цих звуків традиційно було складним, довготривалим процесом. Крім того, додайте до цього проблему так званих низькочастотних звуків. Низькочастотні звуки в тисячі разів складніше почути людині, тому наша свідомість схильна їх ігнорувати. Дехто вважає, що це пов’язано з еволюцією. Більшість речей у природі, які можуть завдати шкоди людині (розлючені ведмеді, вулкани, інші люди тощо), мають тенденцію створювати звуки на значно вищих частотах, тому ми схильні зосереджуватися саме на них. Проте ряд важливих аускультативних симптомів, таких як тони галопу S3 й S4, шум мітрального стенозу, шум Стілла й шум Остіна Флінта, є виключно низькочастотними та надзвичайно складними для сприйняття. Завдяки сучасному аналізу, обробці звуку та технологіям штучного інтелекту це традиційне обмеження більше не існує, а отже, зникають і бар’єри для використання біологічних звуків для точного, швидкого та недорогого діагностування захворювань. 

Сучасна ехокардіографія надає високоякісні медичні дані, але не є панацеєю. Як і всі вимірювання, вона має обмеження, пов’язані з фундаментальною природою інформації, на якій вона базується, а саме: формою й пов’язаним із нею механічним рухом структур. Зрозуміло, що це дуже багатий інформаційний ресурс, з якого можна черпати цінні знання. Проте, з технічної точки зору, біологічні звукові дані є не менш багатими, а можливо, навіть потенційно інформативнішими. Усі рухомі (динамічні) системи випромінюють енергію у вигляді звуку. Звук настільки насичений через наявність двох фундаментальних компонентів: (1) Частота: наприклад, низькочастотні коливання, як компонент гемодинамічних шумів, спричинені рухом великих об’ємів крові, або високочастотні коливання – високошвидкісними потоками крові тощо, та (2) Амплітуда. Амплітуда, розглянута разом із частотою, надає додаткову інформацію про потужність звуку. Потужність цікава тим, що ми можемо використовувати її для оцінки важкості певних станів (наприклад, мітральної недостатності). Діагностика на основі ультразвуку або інших досліджень може фактично пропустити це, оскільки основні сигнали, які вони обробляють, не містять цієї інформації.  

Ми вважаємо, що дані звукового дослідження грудної клітки є надзвичайно цінними та, як виявляється, їх потенційно легше зібрати й проаналізувати, ніж, наприклад, ехокардіографію. А рання точна діагностика має велике значення. Такі захворювання, як інфекційний ендокардит, можна виявити за наявністю тихих серцевих шумів на ранній стадії, але на практиці його часто виявляють набагато пізніше за допомогою ехокардіографії, коли хвороба завдала вже катастрофічних ушкоджень, а шанси на виживання зменшилися.